У деяких місцях труни роблять з дірочкою, до якої приєднується триметрова мідна труба з дзвіночком. Ця труба дає доступ повітря тим людям, які насправді вони живі і їх поховали випадково.
У якомусь маленькому містечку Петро, місцевий трунар почув дзвін. Він пішов подивитися, хто там ще не хоче потрапляти до царства привидів. Частіше за все дзвінок дзвенів через вітер, але цього разу це було не так. З-під землі лунав голос, що молив звільнити його.
"Ви Олена Черпенко?" - спитав Петро.
"Так!" - стверджував приглушений голос.
"Ви народилися 17 вересня 1967?"
"Так!"
"На надгробку сказано, що ви померли 20 лютого 2010."
"Ні, я жива, помилка! Відкопайте мене, звільніть мене!"
"Шкода, пані," - сказав Петро, стискаючи дзвінок у руках і висмикуючи з землі брудну мідну трубу, - "Але на дворі вже грудень."