Ололо, цей тред дійде до бампліміту!

>>1937
якщо в /б вас було двое, то тохолюбів тут лише три

А хто у що грає? Я, наприклад, у 12.3 ~ Unthinkable Natural Law

>>1939
Картинку забув!!

>>1938
Адмін, модератор і семен? :3
>>1939
Я зараз намагаюся пройти 11 на нормалі. Клята Югі зносить майже всі життя.

Я колись у /to/ Іічана п'єси викладував про тохоту, у стилі Подерев'янського, кинути їх сюди? Щоб було?

>>1941
Ні, три семени xD

>>1942
цікаво було б почитати.

>>1943
Ну тоді поїхали. Я їх ще раніше і на Учані викладав, але з тих пір трішки переробив і написав більше.
Алсо, оригінальні характери спотворені до невпізнання, тому не дивуйтеся.

ТИХА НІЧ У БАМБУКОВОМУ ЛІСІ

Дія перша

Тиха ніч у бамбуковому лісі. На непримітній галявинці стоїть маленький пеньок. З нього подекуди виринають різнокольорові світляки, надаючи йому містичності.
Зі сторони дерев, до пенька, тихесенько крадеться Кагуя. В її руках — величезний шмат сала. Підкравшись до пенька, вона ховає сало в дірі, в його коріннях, та затуляє отвір папороттю. Після цього, тихесенько повертається в ліс.

З бамбука неподалік злазить Моко. Вона короткими стрибками наближується до пенька та розгрібає папороть.

Моко(мстиво): Хрін тобі, а не сало.

Забирає сало, кладе на його місце хрін. Зникає в деревах.

З іншого дерева злазить Кейне.
Вона, як і попередні, підходить до пенька.

Кейне(Із зловтіхою): Залупа тобі, а не хрін.

Забирає хрін, кладе залупу. Також зникає.

З дерева злазить Ейрін.
Вона нічого не каже, просто забирає залупу і йде геть.

На галявині залишається самотній та порожній пеньок.

Дія друга

Кабінет Ейрін Ягокоро — лікаря Кагуї. На лавці біля неї сидить Теві — мале та шкідливе кроленя. Ейрін щось пише у своєму журналі, водночас читаючи Теві нотації..

Ейрін — Ось бачиш Теві, якщо ти ще бодай одну яму, на моєму городі виколупаєш, я тобі вночі залупу до лоба пришию, а потім скажу що так і було. Ферштейн?

Теві — Яволь.

Теві, що сиділа до того, та понуро сьорбала носом, раптово з зацікавленістю підіймає голову.

Теві — А в тебе є залупа? Де ти її взяла?

Роздратована Ейрін червоніє та починає кашляти.

Ейрін — Де треба там і взяла. А ти… йди вже до дідька лисого.

Теві миттєво підскакує та вибігає, ледь не вибивши двері.

Ейрін кидає перо та задумливо дивиться в вікно.

Ейрін — Чорт зна що тут діється. У нас, на місяці, кролі вітчизну зі зброєю в руках захищали, а тут лише городи псують. Тьху, село кляте.

Тим часом в кабінет входить Рейсен — місячний кроль-дезертир. Вона струнко встає перед Ейрін і віддає їй честь.

Ейрін — Доповідай.

Рейсен — Товарищ Ейрін. На територію Ейентею, 2 години тому вторглися 3 феї. Після довгої та кровопролитної бійки, нашими сумісними зусиллями вони були знешкодженні. У ході сутички ми втратили: кухню, кімнату Кагуї і 15 разів саму Кагую. Прошу виділити кошти на відшкодування збитків.

Ейрін тяжко зітхає і відкриває рота, збираючись щось сказати, але її перебиває істеричний вереск Кагуї.

Кагуя — Ейрін! Я хочу на вечерю кролячий суп!

Кагуя вбігає в кабінет. Вона дуже зла і добряче потріпана.

Ейрін — А йдіть но всі нахрін з мого кабінету. Бачити вас, дебілів, не можу.

Десь, у глибині Еєнтею, з грюкотом падають поламані меблі та стіни. Страшно кричать та бігають у паніці кролі.

Завіса.

>>1944
Це ж Йоко і Самураї, якщо я не помиляюся? Слухав Леся багато років тому, не пам’ятаю.

Нагадую кого як звати:

Reimu Hakurei

ВТІЛЕННЯ ЧЕРВОНОЇ ДИЯВОЛИЦІ. НЕВІДОМА ВЕРСІЯ.

Дія перша

Місце дії — маєток Ремілії, одна з багатьох кімнат. У центрі кімнати стоїть стіл, за столом сидять: Ремілія, її сестра Фландра, Коакума, Сакуя, Мейлін і нечастий гість — Пачуля з ноутбуком. На столі стоїть пляшка з червоною рідиною, також нарізаний хліб, сало, сметана, і сім тарілок із борщем. Сакуя посміхається посмішкою щасливої матусі, Пачулі щось доводить комусь у блозі, Коакума їсть, Мейлін їсть, Фландра грається з їжею, Ремілія підозріло нюхає борщ..

Ремілія. Сакуя.

Сакуя. Так пані, що трапилось?

Ремілія боязко віддаляється від тарілки та вказує на неї своїм тендітним пальцем.

Ремілія. Сакуя, це що?

Сакуя. Борщ, пані.

Ремілія. Від нього пахне часником...

Сакуя. Так пані, усе за рецептом.

Ремілія(повільно відштовхуючи від себе тарілку) Сакуя, ти що, забула? Я вампір. Я не можу це їсти!

Посмішка Сакуї робиться більш холодною.

Сакуя. Я тобі зараз дам, вампір. Їж давай.

Ремілія(очманіло) Ти що, сказилась, Сакуя!?

Сакуя. А НУ ЖРИ ЩО ДАЮТЬ, ПАДЛО. ПЕРЕБИРАЄ МЕНІ ХАРЧАМИ ТУТ.

Ремілія впадає в повну прострацію, втім, починає їсти.

Сакуя(знову посміхається) Ну чи не гарнюня?

Пачуля. Угу...

Фландра. Тітко Сакуя, а можна я потім пограю з Коакумою у хованки?

Сакуя(з радістю) Авжеж сонечко, пограєш.

Коакума бліднішає, та роняє ложку.

Мейлін(сама до себе) пронесло...

Ремілія(тихо, сама до себе) І коли все пішло не так?

Сакуя(звертаючись до Пачулі) Пачуля, починай їсти.

Пачулі не треба повторювати двічі, вона прибирає під стіл ноутбук і наливає собі червоної рідини в стакан.

Пачуля.(пригубив рідину) Гммм. Клюква.

Сакуя киває в її сторону, та звертається до Мейлін.

Сакуя. Гей, чурка! Ану налий мені горілки!

Мейлін слух’яно встає, та наливає Сакуї гранчак горілки.

Сакуя. Ну, будьмо!

У маєтку Скарлет, сьогодні, сімейна вечеря.

Дія друга

Бібліотека Ремілії. В бібліотеці сидять Пачуля та, власне, Ремілія. Вони щось читають і п'ют смачний чай.
Раптово двері з грюкотом відчиняються, скрізь дверний проріз влітає непритомна і дуже сильно побита Коакума, в слід за нею – Мейлін у тому ж стані.
В бібліотеку входятть Рейму та Маріса – обидві з кровожерливим виразом обличчя.

Рейму. Так, ти давай хапай книжки, а потім підемо до кухні.

Маріса. ...Я сумніваюся що в них є срібні ложки, віделки, тощо. Це ж вампірський маєток.

Ремілія.(понуро) Власне, з нещодавна в нас і срібло є...

Маріса. От буржуї кляті! А що це в нас таке…

Маріса знімає золоті канделябри зі стіни та рішуче кладе їх у мішок.

Пачуля.(робить спробу пред’явити претензії) Щ-щ-що ви собі дозволяєте!? Це приватні володіння!

Рейму.(з байдужістю) А то ми не знаємо...

Маріса. До речі, а як ми все це людям пояснимо?

Рейму.(смикає плечима) А чорт його зна… Скажемо, що ось ця лярва (вказує на приголомшену Ремілію) туману напустила чи щось на кшталт. А це (трясе мішком з краденим майном) компенсація.

Маріса. А вони повірять?

Рейму. Ну в те що Юка, нібито, співпрацювала з німцями, повірили ж?

Рейму підходить до заляканої Пачулі та замахується своєю палкою. Пачуля одразу ж падає в крісло.

Рейму.(гидко сміється) Сиди Мальвіно, як назад підемо, так встанеш.

Рейму і Маріса забирають все що хотіли та виходять із бібліотеки.

Дія третя

Рейму і Маріса ходять по маєтку та забирають з собою все більш-менш цінне.
Раптово за поворотом з’являється Сакуя. Вона виглядає дуже погрозливо, тому Маріса гальмує себе та свою подругу.

Маріса.(шопотом)Бач здоровезна яка. Ми повз неї не пройдемо, давай я піду, може домовлюся.

Рейму.(пофігістично) Та іди...

Маріса.(підходячи до Сакуї) Вітаю вас, пані, ми-

На жаль Сакуя не зацікавлена в розмові і відразу починає лупцювати її по печінці та нирках.

Маріса(повзучи по підлозі) Та що ж це робиться!? Рятуйте! Караул! Міліція!

Сакуя(із звірячим ревінням) МІЛІЦЯ КУПЛЕНА!

Рейму.(до Маріси) А в тебе гарно виходить.

Маріса.(хрипить) А ти чого витрішки продаєш? Рятуй!

Рейму, не зважаючи на подругу, вискакує в вікно і прямує до храму.
Сакуя кидає побиту Марісу в підвал, де її чекає дуже важка ніч із Фладрою.

Завіса.

Tewi Inaba

Cirno

Kochiya Sanae

Marisa Kirisame

Sakuya Izayoi

>>1945
Лол, ні, до крадіжки сюжетів напряму, я не опускався. Тільки стиль поцупив, можна так сказати. Хоча можливо окремі елементи повторюються, але вони там немов самі просилися :3.

СВІДКИ МОРІЇ

Дія перша

*Хакурейський храм. Підлогу встелює туман, усюди розкидані пляшки, в одній білизні лежать Рейму та Маріса. Вони вже не сплять, але досі страждають від похмілля. *
Тишу порушує стукіт у двері.

Рейму.(хриплим голосом) Маріса…
Маріса.(стогнучи) Га?
Рейму. Відкрий.

Маріса мовчить.

Рейму. Маріса…
Маріса. Га?

Знов чутно стук в двері.

Рейму. Відкрий двері, бо я в тебе пляшку кину.

Маріса підіймається та неймовірно повільно йде до дверей.
*Дратівливий стукіт вже не припиняється. *
Маріса, нарешті дійшовши до дверей, відчиняє їх та бачить Санае - гарну дівчину з зеленим волоссям. В її руках брошура. Санае виглядає оптимістичною та життєрадісною.

Санае. Ви вірите у бога?

Маріса тупо блимає очима.

Маріса. Га?

Санае.(повторює питання) Ви вірите у бога?

Маріса повертає голову до глибин Храму.

Маріса.(кричить) Рейму! Тут якась дівчина питає в тебе чи віриш ти у бога!

Рейму.(кричить у відповідь) В неї зелене волосся?

Маріса.(роздивляється Санаю, та знов кричить до Рейму) Так!

Рейму. Плюнь їй в пику і скажи щоб ішла геть!

Маріса слух’яно виконує те що їй сказала Рейму. Санае верещить та тікає в сльозах.
Маріса задумливо закриває двері та дивиться на туман під ногами.

Маріса. Гей, Рейму! Я в Суіку вступила! Що мені робити?

Рейму. Да ми тут по шию в Суіці…

Голос Суіки звідусіль.(з фінським акцентом) Ви Хаккурейці зовсім пити не вмієте…

Рейму.(з сарказмом) Зате ти вмієш, лярва рогата. Маріса, не лягай, ми йдемо Морійців бити.

Маріса.(здивовано) За що це?

Рейму.(одягаючись) Бо вони підараси. Давай, збирайся.

Маріса та Рейму одягаються та вирушають до храму Морії. В них болить голова і вони дуже злі.

Дія друга.

Дім Якумо. Юкарі лежить під котацу, Чен дивиться телевізор, Ран готує обід.
Раптово чутно стук у двері. Маленька Чен встає та біжить відкривати незваному гостю.
Майже через 5 секунд повертається.

Чен. Тітко Юкарі, тітко Ран! Там якась дівчина вас до себе зве!
Юкарі. Ой ні, знову ця…
Ран. В неї зелене волосся?
Чен. Так!
Юкарі. Скажи щоб ішла геть.
Ран(підзиваючи Чен до себе) На доню, гівно. Кинь в неї.

Ран дає Чен шматок гівна, Чен радісно біжить до дверей і зробивши діло повертається.

Юкарі. Ти сказала щоб вона йшла геть?
Чен. Сказала!
Ран. А гівно в неї кинула?
Чен. Кинула!
Юкарі. А вона що?
Чен. А вона відійшла подалі і чомусь цілиться в нас із парасольки.
Ран. Ой-вей!
Юкарі.(весело) Усі лягайте!

В наступну мить, будинок зносить до дідька. З під дивом уцілілого котацу вилізають по черзі: Чен, Ран та Юкарі. Юкарі при цьому оптимістично підіймає палець до гори.

Юкарі. А Морійці все одно підараси!

Завіса.

Remilia Scarlet

>>1953
То це - твоя авторська робота?

Fujiwara no Mokou

>>1955
Щось я не розумію, пройшов 12.3 на легкому за Санаю і на середньому за Сірно та Хон Мейлін (до речі, Hong Meiling - пікрелейтед)

Нічого більше не відкривається. Це що, все?
на важкому пройти не можу

>>1954
Так, авторська. До речі, я той воннабі-письменник хто просив в /b/ порадити укрліт. Можеш оцінити моє почуття гумору по цим п'єсам. Алсо, більше я подібного не пишу, бо не хочу потонути в копіюванні та фанфіках.

ВЕТЕРАНИ

Надворі десь близько опівдні. Від важкої та сухої, літньої спеки, у хаті Маріси ховаються 5 осіб. Вони втомлені тілом, але мозок кожної кипить від натуги, намагаючись згадати хоча б щось більш-менш цікаве, аби продовжити бесіду. Доки в хаті царить незручна пауза, її хазяйка, Маріса, розливає всім чай. Першою починає Рейму, усі інші: Юка, Міма, Аліса і Маріса її уважно слухають.

Рейму. Ну ото іду я по селу значить, а мені на зустріч Кейне. Я, власне, до магазину йшла, продукти там купити тощо, а на пригоди взагалі не чекала. Так ось, підходить до мене ця кобила та каже: «Нечисть схопила хлопчика і в ліс утягнула. Рятуй, бо загине». А я ж дітей ненавиджу, ви знаєте. Тому відповідаю, мовляв: «Ну привіт, його напевно там вже зжерли, вам що його чоботи принести?». А вона мені: «Та хоч щось, аби було що ховати».
Ну я ще трішки по пручалася та в решті-решт погодилась. Як продукти купила, так одразу в ліс що біля того села. Ходила, не знаю, десь години 2 чи мабуть 3. Аж раптом чую зверху крики, а там в гілках хлопець той самий. А вкрала його, ви не повірите – Румія. Вона ж дурна, нічого не бачить, то і врізалась в дерево і там застрягла. Я ж давай догори, Румію побила, хлопця вниз стягнула і тут бачу...

*У Рейму пересихає в роті і вона робить ковток з чашки. *

Рейму. ...І тут я бачу що це Ямада.

Маріса. Той самий недоумок що тебе курвою на минулий вівторок обізвав?

Рейму. Ага. Ну я такий шанс пробздіти не могла, втопила цього, підараса малого, в річці та й пішла додому. Потім сказала що то Ніторі була.

Юка.(сьорбає чайок) Лайно трапляється…

Маріса.(роздратовано) Та яка до дідька Ніторі, всі ж знають що вона людей не топить!

Міма.(з посмішкою) Ну тепер мабуть топить. Слово монахині, що поробиш.

Рейму. Топить, ще й як. Я Аю попросила написати статтю про це.

Аліса не витримує, встає і починає сипати звинуваченнями.

Аліса. Та як ти можеш!? Негідниця, ти ж людина від бога! А ви чого сидите!? Серед нас вбивця дітей!

Маріса. Аліса, стули пельку і сядь. Теж мені, захисниця суспільної моралі.

Рейму. Я хоч і людина від бога, а той малий – все одно підарас, він до Морійців в храм ходив. І взагалі, давайте, хто наступний?

Аліса сідає, Маріса розгортає цукерку і продовжує.

Маріса. Якось я по гриби ходила. Ну в магічний ліс, ви його знаєте. Збирала собі грибочки, все як завжди і тут бачу – кущі, а в них якась тітка сре. Ну я тихенько так підкрадаюся, дивлюся, а та тітка ну точнісінько як я вдягнена. Я своїм очам не повірила, за деревом сховалася – спостерігаю. Ну вона посрала, підтерлася, і пішла собі. Я ж за нею значить. Іду, а сама дивуюся її маршруту, він точнісінько як мій, коли я по гриби ходжу. Щось тут не те думаю. Ось так вона йшла, йшла, йшла та вийшла до мого будинку. Відкрила мої двері, зайшла в мою кухню, випила мій чай, потім піднялась догори почитала мої книжки, зварила в моєму котлі зілля з моїх інгредієнтів, лягла в моє ліжко і заснула, сука така. І що саме дивне, я їй на очі разів 100 потрапила, а вона мене не бачить. Я, коротше, до низу пішла, лягла на дивані і теж заснула.

Рейму. Цю, дурня якась. То тобі наснилося мабуть.

Міма. І що потім?

Маріса. Що, що… Я вранці прокинулась, голова болить, все забльовано, меблі побито, половини речей немає, коротше кажучи, все, з грибами покінчено. З тих пір я їх не вживаю.

Юка.(сьорбає чайок) Яка оказія…

>>1957
Аліса. Ось ви всі тільки про лайно та про вбивства, більше нічого не знаєте. Ось я вчора…

Рейму.(перебиває Алісу) О Міма, розкажи нам щось, ти в нас майстер на розповіді.

Аліса ображено замовкає, Міма загадково усміхається і відкидається на спинку стільця.

Міма. Було одне діло. Сиділа якось я, та Шінкі в сауні. Ну ми там випивали собі, бавились історіями, як зараз і взагалі розважалися. Здавалося б, ніщо не передвіщало біди…

Міма робить загадкову паузу, з’дає цукерку та робить ковток із чашки.

Міма. Якийсь покидьок нас там закрив. А ми вже були під оцім ділом, ну я маю на увазі, п’яні в дошку. Ми виходити і не думали, так би і сиділи до ранку, якщо б Шінкі в туалет не захтіла…

Аліса, здогадавшись куди прямує розповідь, знов не витримує.

Аліса. Все, дістали! Кляте бидло, жлоби, куди я потрапила! Скільки можна терпіти цей непотріб!?

Рейму.(розлючено) Так, лярва ти понура, ти нам прийшла на нерви діяти чи що?

Маріса. А давайте її викинемо до дідька!

Усі хапають Алісу за руки-ноги та викидають у віконце. Потім знов сідають.

Маріса. Ну а ти, Юка? В тебе є яка історія?

Юка, що сиділа до того мовчки, тяжко зітхає і починає розповідь.

Юка. Сон мені наснився. Немов, ходжу я по Генсокьо, а він весь в соняшниках. І я кричу «Слава Генсокьо!», а вони мені відповідають – «Генсокьо слава!». І так радісно на душі, так світло… аж раптом дивлюся, з одного соняшника пейси висять і він жидівські пісні співає. Я той соняшник вирвала, пошматувала, спалила, а навкруги бачу – усі соняшники з пейсами і всі як один жидівські пісні співають. І тут я розумію, що владу в Генсокьо, захопили жиди.
На цьому і прокинулась.

Усі напружено мовчать. Чашки пусті, вже вечоріє, а за вікном кричить страшні прокляття Аліса. Ветерани Генсокьо, закінчують свою зустріч та розходяться по домівках. Мовчки.

Завіса.

>>1956
Так, це все. Інші кампанії в 10.5

>>1947
це сподобалося, тільки не віделки, а виделки

>>1957
на тобі, письменник-кун, отакий безжальний вердикт:
ти пиши, пиши, паскудо, певно, будуть з тебе люде, бо на посмішку, їй-бо, потягло, ой потяглооо...

>>1962
і навздогін, щоби-сь не загордився: а в українській твоїй таки ще трошечки грішки російські проскакують
Працюй над цим. Над збагаченням словника, над образністю, словом, відточуй техніку. Чи є смисл це робити? Є.

>>1963
А хто тикий Лесь Подерев’янський, ми не знаємо?

>>1963

>грішки російські проскакують

Російськомовна родина+російськомовна школа+російськомовне оточення.
Таки я в цьому лайні надовго зашкварився.
Але працюю потихеньку.

>>1963
... і так, ти краще скажи, чи є сенс далі розважати людей на АІБ різними фанфіками, копіпастами і пародіями? З одного боку, це тренування, можна побачити як росте навичок, з іншого - в цьому можна потонути, як вже я казав. Ось читаю зараз в /a/ двачіка "Мастерпіс" і заздрю люто.

>>1966
є сенс на ту ж АІБ закидати щось нове, пробувати себе в інших жанрах, аж доки не відчуєш "ось, це моє", тобто не намацаєш свій власний стиль
і менше за все думати про "розважання" анонімусів

єба, да тут укртохо-комьюніті лол

>>2134
та ти тут так не пальоно

Тохо - гарна гра на реакцію. Ось і все, що я про неї думаю...

>>2146
А ще тонни мистецького юзейбл контенту.

>>2147
Мабуть, найкраще, шо є в тохо.

>>2147
Мене чомусь дратуюсь йокаї. Мабуть, перекуштував у дитинстві страшних казок про духів та відьом. Хоча обидві Кролятко-тяни та Цірно мені симпатичні. А ось як гра на реакцію - це круто. Звісно, є й інші данмаку, але ось чомусь я почас саме з цього...і не шкодую.

>>2149
Дратують чи лякають?
Йокаї — це просто японське слово для демонів. Алсо, не бачу в них нічого дратуючого, без них було б гірше.

>>2150
Саме дратують. Темна сила, цинічні дівчатка, що втілюють цілий ряд різних вад та ніби хочуть устромити щось гостре в спину гостеві. Вони мені чужі, я їх не розумію, так само, як і інших демонічних істот. Дівчатко воно, чи якась слизька потвора, оце мені вже все одно. Я їх не ненавиджу, але й не люблю. Вибачте, якщо когось образив.

Шукаю гравців-початків в соку...

>>2162
Давай свої координати й час.

>>2149

>Кролятко-тяни та Цірно мені симпатичні.

А вони і не йокаї, лол.
>>2151
В самих іграх і навіть в манзі вони мало відрізняються від людей. Але мені якраз і подобаються уявлення про їх суто демонічну природу.
Мені цікаво, яке воно, життя йокая? Для них зовсім по іншому йде час, вони не думають про майбутнє і їм чхати на минуле. Вони живуть однією миттю і не бояться смерті. Те що вони роблять і те ким вони є - одне ціле. Божевільні привиди, фантазми, симулякри, втілення абстрактних понять. Хотів би бути йокаєм.

>>2151
До речі, а богині тобі подобаються?

>>2170
ех, морійці, морійці.

>>2175

>>2181
Аллах над нами.

>>2182

>Аллах над нами.

шаріат тобі в зад.

http://www.youtube.com/watch?v=5gWyqAjQ7Ug&feature=related
http://www.youtube.com/watch?v=Fn1j6mRwRDY&feature=related
http://www.youtube.com/watch?v=mnIRMXNR6_Y&feature=related
http://www.youtube.com/watch?v=5aqYsKZ-lxg

>>2251
Хмм, за замовчанням висвітлюється 4 відео в списку. Деймос, зроби.

>>2257

>за замовчанням висвітлюється

Штоу?

>>2258
Відео у віконці - це відео за 4 посиланням, себто це:
http://www.youtube.com/watch?v=5aqYsKZ-lxg
А тре щоб було за першим, себто цим:
http://www.youtube.com/watch?v=5gWyqAjQ7Ug&feature=related

Тре щоб було як на пікрелейтед.

>>2259
Просто видаляй усі feature та related.

http://www.youtube.com/watch?v=p0jPGFC8PwM
АААААААААААААААААААААа
АААААААААААА
АААААААААХХАААХААААААААААААА

у

Сувако Морія

>>2630
Так, вона чудова.

о лол, привіт всім.
я колись бачив цю борду, але не взяв до уваги. Скільки вас тут? Бачу мало.
В будь-якому випадку, я знаю, тохофагів в цій країні багато.

>>3004
Це - український Ычан, практично в усьому. Почувайся, як вдома.

>>3004
О качка привіт!
Так заходь частіше будемо раді.
А то тільки в чотаку всі сидять чи по різним конфочкам. А от в укртохоконфі нікого немає.

>>3006
ну так, раніше була тохоконфа, яку я зробив КАКБЕ для українців, але потом стало нудно, і добавив всіх кого вчив.
Як тільки на соку забив, так і росформував конфу. Алсо, хтось тут грає в соку/мбак/дотс?

>>3007

>соку

невже ти на соку забив, мені казав, адепт що ти в ЛОЛ почав грати. Хотів би з тобою пограти, але мій рівень за надто низький

>>3008
Харе семенити, не вірю, що в нас більше за одного такого неграмотного.

>>3008
ну, граю рідко, частіше граю в дотс і лол.
Зараз мбак потрошки вчу :3

>>3009
Та яка різниця на бордах? Ти ще б за цензурою дивився...краще давайте грати у щось :3

>>3011
Та тебе прочитати неможливо. А семенити взагалі тупо.

>>3011

>мама

Кличний відмінок, бако!

Так, чуваки, зізнавайтесь, кого з вас це робота. Давай дружити :3

>>3366

> з вас це робот

підтримую, братіш,
рейму таке ж бидло що тільки донат цікавить

бампнути тред шолє

http://www.youtube.com/watch?v=xD4mCsumKEE

>>1947
Та бамп же ж.

>>3777
Усі тохоїсти порозбігались.

>>3779

>>3786
Найняшніша юккуря, що я бачив.

http://uk.touhouwiki.net/

>>3844
Всі знають про неї.