Твою ж мати, я так більше не можу, це неможливо. Я вже починаю з’їжджати з глузду, усі друзі зайняті, чани не допомагають, родичі поїхали. Весь день дивне відчуття в голові, ніби вся ліва половина цієї самої голови вирує і деформується. Я тиждень не можу нормально спати через те що під вечір мене починають мучити випадкові уривки думок, від яких я не можу позбутися довше ніж секунд на 20, а вночі це взагалі перетікає в справжнє марення, коли я ледве можу розпізнати реальність і не знаю що. Я навіть забуваю про те, що хотів заснути, все стає абсолютно іншим, ще й це почуття в голові, і посилене серцебиття, деколи відчуття що мало кисню і дихати нема чим, то в жар кидає, то в холод.
Я розумію що мені серйозно розірвало нервову систему, але я не знаю що з цим робити зараз. Якщо так і буде продовжуватися, то я однієї ночі уебу себе головою об стіну, намагаючись вибудувати думки і відчуття в щось зрозуміле, тому що вже доходить до того, що мені стає важко переконати себе в тому, що я лежу в ліжку і намагаюся заснути, а не де-то незрозуміло де роблю незрозуміло що.
І ще в очах яскраво занадто. Вибачте, просто нікого немає. Поки були, було краще. Принаймні спав.