Такого кохання, як було, вже більше ніколи не буде.
Ці щасливі жахливі дні, коли ти знаєш, що треба хоч трохи поспати, але не кладеш слухавки до останнього, наче це останній раз.
Коли ти біжиш через вулиці та етажі наче навіжений, і тобі начхати на всіх і на все, бо ти хочеш скоріше її побачити.
Коли усе, що ти намагаєшся намалювати, само собою перетворюється на щось з любовною тематикою.
Коли ти пишеш вірші, але ніхто ніколи їх не прочитає, бо вони лише для неї… та й вона їх не прочитає, бо заслуговує значно кращих, ніж тих, що ти написав.
Коли усі гроші, хвилини та мегабайти уходять на одне, а уроки пропускаються з однієї причини — бо в неї зараз уроків немає.
Ні, таке кохання більше ніколи не повториться.
Усе, що ми маємо зараз - просто непристойність.