Регулярно спостерігаю як наші героїчні мамці на власне розуміння виховують зі своїх синів СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ.
Зазвичай виховання складається з постійних окриків, погрожування насильством за найменшу провину, заборони на плач і вираження невдоволення, заборони на будь-яку самостійну діяльність. Тобто: не лізь, не шуми, не бігай, не плач. І головне - допомагай мамі.
Що ж має вирости в результаті такого виховання? Лише біоробот без волі та почуттів. З однією єдиною функцією - служити жінці. Бути її річчю та власністю. На щастя психіка людини - досить хитра річ і грубим впливом на неї досягти потрібного результату важко. Тому виходить якась суперечлива й зла істота з хворою психікою, мало схожа на омріяного справжнього чоловіка.
Чому старі матусі страшно дивуються й обурюються? Як це ж з їхнього гарнюні-хлопчика виріс понурий алкоголік чи наркоман, не здатний ні на що, тільки вести паразитиний спосіб життя? А вони страшно журяться, що не змогли запресувати свого хлопчика до стану справжнього мужика.
Я шкодую про одне - що батьківських прав не можна позбавляти ДО зачаття дитини.