Це трапилося зі мною 2 роки тому, я тоді вирішив відкосити від армії, у військкоматі прикинувся суїцидально налаштованим дурником і мене направили в психіатричну лікарню на обстеження. Насправді нічого особливого в ній не було, ну лікарня і лікарня, найстрашніше те, що там було абсолютно нічим зайнятися і доводилося цілими днями читати. Туалет тамтешній був просто пиздець якийсь: уявіть собі приміщення 2x3 метри, замість унітазів просто дірки в підлозі, там постійно було повно народу і двері ніколи не закривалася, щоб санітарки могли наглядати за усім, що відбувається всередині. Одного разу зайшов я туди вперше щоб почистити зуби і звернув увагу на дивну штуку. На підвіконні стояла розполовинена півторалітрова пляшка з водою і розмоклі корки хліба. Санітарка, літня жінка, років за 60, сказала що майже всі хворі приносять хліб після вечері в туалет і залишають його там в цій саморобної мисці. Ну і їм на це начхати, нехай собі носять, аби не буянили. На третій день дуже захотілося срати, і я вирішив піти після відбою, благо це дозволялося. Закривши двері і присівши в кутку на корти, я вирішив закурити, вікно було відкрито нараспашку, на вулиці був жовтень і ще зовсім тепло. Світло включати не став, місяць в той день була дуже вже яскравою і все було добре видно. Тільки я дістав сірники як почув шум за вікном. Другий поверх все таки, мало хто там ходить подумав я і не надав цьому значення. Через кілька секунд шум повторився. Він був схожий на перестукуванням пальцями по дереву, тільки набагато більш дзвінкий. Тут я не на жарт злякався, вирішив було вставати але раптом побачив що місяць більше не відображається в плитці на підлозі, отже його щось загороджує. Я подивився на вікно і затаїв дихання. На прутах решітки було щось середнє між людиною і павуком. Я бачив лише контури голови, вона була трохи менше звичайної і загострювалася до кінця, зате все інше я бачив дуже чітко. Руки у цієї істоти були дуже тонкими і я здивувався як воно взагалі там зависнути змогло. Воно швидким поглядом оглянулося довкола не помітивши мене, простягнула руку і полізло в ту саму миску з хлібом, блять! Я сидів і боявся поворухнутися і навіть видихнути. Раптом воно почало говорити. Але не так як ми з вами розмовляє, це був людський голос але ніби потроєний, дуже низький. Говорило воно як на вдиху, перериваючи кожне слово на середині і завищуючи голос в кінці, наче ікало. Це були якісь окремі слова на кшталт "Так", "Ось", "Ну так", "Маам". Чи треба говорити що до того часу я досить так прихуїв, істота тим часом продовжувала їсти цей розмоклий хліб, він валівался з рота а вона все продовжувала говорити сама з собою. Раптом по коридору почулися кроки і ця херня з усієї сили рвонула вгору по решітці, перевернувши те що не доїла. У туалет зайшла санітарка. Господи, як же я їй тоді зрадів! Вона включила світло і запитала що я тут так довго сиджу, сказала підніматися і відвела мене в мою палату. У ту ніч я не міг очі стулити, і всю ніч дивився на вікно, мені здавалося що ця хуїта стежить за мною. Спав я там тільки вдень. На вихідних мене відпустили додому і сказали прийти в понеділок, але я звичайно ж не прийшов, лол, і у вівторок за мною з'явилися з військкомату і сказали, мовляв, якщо не хочеш обстеження проходити то значить не вийобуйся і йди в армію. Довго я нікому не наважувався розповідати цю історію, але сьогодні знайшов у собі сили. Не паста, знаю що багато помилок і суржика, головне я зміг виговоритися. Можете не вірити, звичайно, справа ваша, але я вас попередив і мені стало трохи легше.