>>12611
Наскільки пригадую свій перший клас, ми навіть англійський алфавіт вчили поступово. Да і буквений алфавіт куди легше вивчити, бо можна відштовхуватись від рідного алфавіту. Тобто: якщо у англійському тексті я бачу літеру "о", то у свідомості цей символ відкладається саме як "літера о". Хоч може поруч з нею буде стояти ще одна "о" і читатиметься це не як "о", а як "у" - але все рівно асоціація виникає дуже міцна.
Інша справа, якщо я бачу у тексті, наприклад お. Ніяких асоціацій не викликає зовсім. Єдиний спосіб - зубрьожкою визубрити, що це теж "о", але японське. Але на зубрьожці далеко не виїдеш. Це як у школі на літературі здавати вірш на пам'ять - сьогодні ти його пам'ятаєш, а, здавши, через тиждень вже не пригадаєш і першої рифми.
А ось протилежна ситуація - необхідно вивчити значки か, い, わ. Якщо вже є стійка асоціація - це вже не проблема. Тобто, що я роблю? розміщую ці значки у порядку か-わ-い-い і отримую вже добре відоме слово ка-ва-і-і. Стійка асоціація виробилась. Тепер навіть якщо рік не торкатися нічого японського і трохи призабути значення, то його легко пригадати через добре закріплену асоціацію.
З методом теж є морока - потім доводиться з shi/си "переучуватись" на し, але це, як на мене, проще.