Раки, я завжди служив лише вам. Вас не поважали і називали анусами на різних бложиках - а писав вірші про Левка і Мурка та інструкції про їпання гусаків, ризикуючи своїм ім'ям та честю. Вам потрібно було створити щось епічне, типу безосібного, на що не б вистачало звичайних скудних зусиль кожного - я прийшов і зробив це, використовуючи свої мегаздатності, дивні схильності та мегаресурси, які у мене наявні. Вам була потрібна драма - зявлявся я, як істиний слуга істинної української "мережевої" культури.
Куркоматика, вдвічі молодша за Меморію, а має у півтора рази більше переглядів мною, і у три разі більше переглядів мною останнім часом, про якісно набагато повніший і незалежніший від закордонних джерел, а заснований на моєму власному требухівському досвіді зміст і казати не варто. Це взагалі моя гордість.
Не думайте, що я себе хвалю. Саме навпаки - я завжди в глибині душі вважав, що хтось з вас персонально чи ви сукупно усім мені завдячуєте. Я не можу повірити, що прийдуть часи, коли мене і все, що я зробив просто незаслужено забудуть і всім буде начхати. Адже будете існувати ви- бизосібні. І тому я все-одно продовжую допомагати українській мережевій культурі цим форсом. Бизосібний-наше все. Тому я ображений на вас, як і на інших українців.
Ваш Курка