>Аноне, у твоєму житті стовідсотково ж була жінка, перед якою ти принижувався, не в змозі завоювати.
>розкажи, до якої найнижчої грані ти доходив у своїх діях?
Відповідає той самий хто вважає всіх осіб жіночого роду куском м’яса, принаймі на іміджборді :)
Ніколи не принижувався, на щастя вийшов навіть дуже симпатичним, з харизмою і ораторським талантом, я ніколи нікому не казав перший "Що люблю", по-перше тому шо не вірю, по-друге тому що українські дівчата в переважній більшості куски м’яса які готові віддатися за "Машину і хату поза львовом" як каже моя знайома. Але коли вони мені признаються, в мене виникає бажання над їхніми почуттями познущатися, так би мовити "Тестдрайв" провести, навіть якщо мені самому та дівчина подобається... Я настільки захоплююся, що від тої любові нічого не залишається і вони мене вважають монстром. Від того результат мені 19 років, я незайманий і навіть ніколи не цілуввся, але я невідміну від інших про це не шкодую..., мені просто пофіг. Колись в років 15, можливо і принижувався, але я вважаю що в тому віці я був не свідомий... але з часом я помітив, чим гірше ти з ними поводишся тим краще вони до тебе відносяться.