Я та Деймос
Хтось стукає у двері Нічану. Деймос відкриває двері, а там я. У порваному одязі, неголеною брудною пикою і огидним запахом. І я кажу йому: "Ти довбойоб, бля!" Деймос закриває двері, у них знову хтось стукає. Деймос відкриває двері, а там знову я: "Довбойоб, бля, розбань мій ІР нахуй!" Деймос закриває двері, у них знову хтось стукає. Він відкриває двері, я: "Да ти їбанувся, підор, якого хєра ти треш мої пости і баниш мої проксі, курва?". Деймос закриває двері, у них знову хтось стукає. Відкриває двері, я: "Та в тебе, бля, РАДЕХІВ, бля! Єблан, якого хулі ти мене вчиш? довбойоб, піздець...". Деймос закриває двері, стук, відкриває двері, я: "я зьобую нах звідси, падло, тут одні довбойоби, бля, їбануться..." Деймос закриває двері, стук, відкриває, я: "Нє, сука, ну ти й довбойоб, бля, йобаний нахуй, якого хєра, підрілла, хвать хуйньою страждати, ти..." Закриває двері, стукіт, відкриває двері, "Єбануться, бля..."
завіса