>>7367
випендрюється він багато
Не люблю я таких
концептуаааальних
Я про інших людей сьогодні згадую
Про своїх викладачів вузівських
Моя наукова керівниця, стара пані (леді!), ще досовітсько-гімназійного покрою, з "недобитих інтелігентів", яка ніколи за своє життя, як би ти не провинився, не підвищувала голосу ані на півдецибела... нащо, це їй зовсім не було потрібно. Вона інакше уміла. Пильно дивилась тобі в очі і так тихесенько, так інтелігентно, ставила тебе на місце, що бувало аж гориш від сорому й про себе промовляєш "розступися, земле, сховай мене, мені соромно"
І добивалась же од непутьового студента результату таким чином
І ще один старий чоловік, фізик, який ще батька мого вчив, не будучи й тоді молоденьким... я навіть не знаю, чи він ще живий, той професор... таких по-справжньому інтелігентних людей годі тепер і знайти. Поки вчив - вимагав по-страшному, придирався до кожної дрібниці, дуже дотошний був, ми боялись - як же ми в нього здамо той екзамен. Перед самим іспитом скликає він старост і каже: "Знаєте що. Не придумайте мені нічого на екзамен купувати. Я не хочу ні квітів, ніяких подарунків за ваші студентські гроші".
На іспиті, сидячи навпроти тебе. повертає листочок із записами до тебе: "Я й догори ногами бачу, а ти екзамен здаєш, хай тобі видніше". Якесь дівча його злякалось, мямлить щось, він: "А ти, дівче, хоч поснідало сьогодні?" Хто не дуже блистав відповідями, того тягнув, усяко підтримував... ми були в шоці. А тоді взнали, що це в нього звичайна практика... дід знає, коли можна вимагати, а коли треба бути людяним
Невистачає мені тепер таких людей
Більшість тих, з ким стикаєшся, будь у них хоч чотири освіти...
але хамство, скандальність, підлість, хвастовитість, брехливість, захланність видає в них звичайне дешеве совкове бидло