Останнім часом все частіше помічаю, що щось в мені всередині змінюється. Мабуть, та внутрішня чаша наповнюється. Все частіше виникає бажання проломити череп одному з тих безтолкових дурнів, які вважають себе крутішими за інших, все частіше і частіше надворі щоразу, проходячи повз одного з таких самовпевнених придурків я напружено чекаю якого-небудь прояву агресії з його боку – щоб нарешті зірватися і висловити соціуму свій протест, принісши йому випадкову жертву, але цього чомусь не трапляється. Щоразу, їдучи в громадському транспорті я очікую, що ось-ось зайде якийсь психопат зі зброєю в руках і почне качати права чи тупо намагатиметься вчинити гграбіж або розбій – тоді я матиму можливість майже легальну можливість практично безнаказано вбити його. Навіть в такі моменти, коли я це пишу (чи просто моделюю схожу ситуацію в себе в голові) в мене пальці трясуться від люті. Я прагну крові. Байдуже, чиєї – я просто хочу вбити – когось або себе. Це нормально?