>>9597
Уяви собі таку ситуацію. Ти закоханий у дівчину. Твій одногрупник теж любить її. За твоєю теорією, щоб був щасливим один із вас, інший повинен бути нещасним, бо вона ж не розірветься на двох. Ти упадаєш за нею. Твій друг теж. Вона полюбила тебе, ви дуже щасливі разом, він це бачить. Питання: чи твій друг відчуватиме нещастя від того, що лишився сам, чи змириться й радітиме від того, що його кохана щаслива, хоч і не з ним? При умові, що він справді кохає її, а не просто "хоче заполучити для себе", звісно. Чи буде він, люблячи і прагнучи її, обмовляти тебе перед нею, щоб вона, повіривши в ту брехню, з жахом і огидою відвернулася від тебе, пішла до нього тобі назло і ночами від твоєї вигаданої "кривди" хлипала в подушку? Ти також місця собі не знаходитимеш, бо не розумітимеш, що сталося, він це бачитиме, і чи буде він щасливим? розбивши підло ваше щастя?
Так що не все так просто