З дитинства мріяв працювати водієм автобуса. розвозити людей по домівках, на роботу, ще кудась. дарити щастя, радість. а саме головне почуватись якоюсь неприродньою силою яка може впливати на людей. ось треба людині вийти наприклад, а вона на задніх дверях стоїть а я їду і не зупиняюсь на зупинці бо бачу там людей бажаючих сісти нема, а тіки стара бабка з посвідченням то і даю газу. а ззаді людина кричить, їй вийти треба. а за 300 метрів я обертаюсь і перепитую
ту шо туво не кажите...
і відкриваю двері як світло в кінці тунелю для людини. і вона окрилена вилітає і мчить 300 метровку назад.