>>66
Автор в студії.

Я скину завтра "рецензію". Бо, оскільки ми в лі й це не сміхуєчки /б/, то треба писати серйозно. А тут потрібен час.
Завтра відпишу.

>>68
Дякую.

Просто я сумніваюся щодо того, як я зрозумів цей твір. Тому, зранку я ще раз перечитаю, і остаточно викладу свою думку.

Втім, як на мене це дед енд. Але це не остаточна думка, я її завтра відпишу

Отже, оповідання чудове. Редагування потрібне, звичайно, однак це норм. І, як я перевірив, правильно писати "Лемінги", тобто з однією "м". Однак перейдемо до власне твору.
Самі "лемінги", власне, є вдалим образом. За його неймовірної природності та точності, він не несе такого негативного змісту як "пацюк", "щур", "гризун", а саме передає суть "метаморфози". Ну і сам цей літературний прийом досить вдало використаний читаючи згадав, що в "Носорогах" також використовувався такий літературний прийом.

І щодо сюжету я також високої думки, немає нічого штучного й складного. Викладення самого сюжету також гарне. Взагалі, є те відчуття, коли читаєш, і дочитуєш до кінця, коли хочеться перегорнути сторінку далі.
І це дуже добре.
А ось щодо суті я невпевнений. Можна побачити дві картинки.

Вибачаюсь за затримку, зараз допишу.

Який я швидкий

Власне, я хочу знати як автор розуміє цей дзвін це ницо так робити, але все ж, я свою думку відпишу як тільки прочитаю відповідь. Бо я не сприймаю його як символ-порятунок. Мені більше приходить на думку щось на зразок трагічного фіналу "Носорогів"

>>78
А я думав, звідки це в мене ця ідея з трансформацією? "Носорогів" років зо десять тому читав.

Срібний дзвін - це дещо надлюдське. Це "звукова інтерпретаця" деякої сили, так само як лемінг - "візуальна інтерпретація" стану потенційного самогубця (або, якщо бути ближчим до основної ідеї твору, людини, що самостійно загнала себе в депресію та цей стан). Сила ця працює як нормалізатор стану людини - at least, в рамках твору. Також це щось таке, що відбувається тільки тоді, коли воно справді потрібне. Тому в мене там хепі-енд, але відкритий. Я хотів передати відчуття того, що після того, як ця сила втрутилася - єдиний раз за весь твір, підкреслю це - вже нема про що говорити. Однак я тихо підозрюю, що закінчення будуть інтерпретувати як негативне ті люди, що не схильні до сподівань та плекання надій. Можливо, це детектор лемінгізму на якійсь найбільш початковій стадії?.. Поки що нічого більше не скажу, тому що силу, яка характеризується "тихістю", "спокійністю", мені не хочеться шарпати своїми описами. Описи ж-бо викривляють сенс. Тому я в тексті нічого конкретного не кажу про неї. Усі згадки про неї вставлені тільки з тією метою, щоб викликати відчуття, а не дати інформацію. І так, це близько до поняття "останнього порятнунку". А тепер поки що кажи ти, а я потім, може, ще щось уточню.

>>79
Дякую за відповідь.
Справді, я, зізнатись, окрім позитивного трактування побачив і негативне. Коли дзвін і сяйво - це кінець, коли ти помираєш і твоя свідомість помирає або в комі, бо свідомість важко "вбити", коли ти лемінг і вже щасливий, що вже кінець, коли "біль приніс звільнення" з промови того "вожака". Для мене дзвін, у такій інтерпретації, асоціюється з церковним передзвоном.
зараз допишу, я тут якщо що

>>80
продовжу ж бо
Тоді маємо підстави вважати, що герой сам лемінгізувався в такі моменти. Тоді це виглядає логічно та природно. І тоді фінальна сцена, сама її суть стає очевидною.
Головний герой зрозумів, що не має життєвих орієнтирів. Він не знає відповіді на питання "Нащо жити далі та страждати" і не міг знайти заперечень факту "Життя - це страждання" останнє питання прямо не підіймалося у творі, але ж воно супутнє до нього. Тому й кінець такий - позбавлення.
Така ось точка зору. Втім, як і помітив автор, є одне велике "але".

Це чорна скринька. Не можна стверджувати, що саме сталось, бо фінал неоднозначний.
І саме тому. Саме тому важливий погляд людини на цю оповідь. Тому вона дещо й є детектором.

>>80
А це в тебе така асоціація тому, що я фінальну промову зафейлив. Я там хотів дати відчуття "культу життя навпаки", тобто культу темряви, смерті та страждань як насолоди більшої, аніж "нормальна" для людської істоти насолода. Насправді, заради промови я й розпочав роботу над текстом. Але поки я дістався до її написання, то встиг загубити декілька формулювань і довелося задовільнитися сурогатом.

Церковний передзвін зненацька доречний тут, якщо згадати, що він буває не тільки похоронним, але й літургійним.

>>81
Точніше я вже домовлю лакмусовим листом: людина сама забарвлює оповідь у ті фарби, що їй ближчі.
Головне - розуміти про те, що "колір" невизначений. Але якщо люди, знаючи про обидва варіанти, обирають негативний, то вони саме зневірені.
Бо на дзвін сподіваються ті, хто має волю. Хто сподівається. Хто живе і збирається жити людиною, а не лемінгом.

Така моя думка. Я особисто хоч і створив "негативне" трактування, але схильний більше до "позитивного".
Бо здорова людина схилиться більше до такого.

>>82
Я зрозумів. Втім, вийшло ще краще, не знаходиш? Перевірка людини цією чорною скринькою на лемінгізм. Вийшло теж дуже цікаво та доречно.

Й за духом твір вийшов дуже українським бо вони переважно сумні та зачіпають важливі теми. І тема актуальна, й несподіваний підхід ддо неї.

>>83
Ти няшка. Я думаю, ми один одного повністю зрозуміли.

Коли-небудь я виправлю помилки перекладу та почну розсилати цей текст у інші місця українських інтернетів, а може, й російських, й англомовних, бо люде повинні знати правду й таке інше... Якщо вже він може бути соціально корисним. Насправді це моє перше графоманство, до того ж, таке, що має якийсь "практичний" сенс. Ось до чого призводить натхнення. А також, я думаю, більш-менш на мене вплинула "Космічна трилогія" Клайва Льюіса.

>>85
А взагалі, щодо твору, може трохи підкорегувати щодо його розуміння. Тобто, не впевнений що кожний побачить "негативне" трактування, якщо в інтернети пустити. Вважайте це ілітізмом, але багато хто, навіть з лемінгів, може не побачити. Тому, як може варіант, варто підкорегувати... Втім, це ж і забере деякий шарм оповіідання. Що робити? Сам не знаю що правильно було б зробити.

А в цілому я схвалюю оповідь. Повторююсь, вона дуже українська. Нагадала чомусь "Я(романтика)" М. Хвильового, просто моє суб'єктивне враження

До речі, що я забув згадати, то це епіграф. Він таки схиляє, з дзвоном у інтерпретації церковного дзвону та самою обстановкою, до "негативного" варіанту. Тому, те що я >>86 писав про додавання підказок до "негативного" трактування, таки фігня.
Інколи я забуваю про деталі.

І щодо >>85

>Ти няшка.

У мене, як тільки що перевірив, виключно анімупікчі. Якось навіть незручно, тому одразу перепрошую коли хто невдоволений.

>>86
Насправді я таки хотів би, щоб позитивне було видніше за негативне, не навпаки. Тому що оповідання зі смертю купи народу в кінці може дати комусь по мізкам, а я б цього не хотів. А от творів, хоча б і маленьких, які б несли щось розумне добре світле, не так вже й багато. Завжди легше вплинути на читача якоюсь інсталяцією з унітазом, аніж створити щось красиве. А детектор має сенс тільки у випадку, якби я справді ставив метою когось діагностувати. Чорна скринька ця не має віконця виводу результатів до користувача, він отримує лише свій чорний колір, але не діагноз.

>Що робити? Сам не знаю

Є такий програмістський анектот: "Воно працює? Тоді заради усього на світі, нічого не чіпай, нічого не міняй!".

Цікава асоціація щодо Хвильового, в ній щось справді є.

>>89
Тут справа у тому, що мені особисто негативне видно. Але відчувається добре. Що на серці нічого сумного не лишилося, і я дійсно вірю, що кінець щасливий.
Мабуть, тут важливе сприйняття "позитивного" закінчення як такого, що є правильним.

Й тягнуло мене чіпати "негативну" частину. Це точно недобрий вплив одного певного твору.

Але сам твір красивий і незлий. Він несе думку. Тому його вже важко зробити "позитивним". Але його й не зроблено негативним, хоч це було б надто легко.
Тому саме я й поважаю таке оповідання.

До речі, якщо брати "негативне" та "позитивне" трактування, то вони тут як Інь і Янь. Це теж добре.

>>90
Мені головне, щоб незлий був. Дякую за настільки розгорнену відповідь та дискусію. Я якось так зворушений. :3

>>91
Нема за що, звертайся.
Це також цікаво обговорювати. І також приємно комусь допомогти. Я також мав і маю думку щодо свого твору, однак недоля взяти і закінчити. Головно через зміст та посил твору.

Добре, звертайся якщо що. Оповідання, я повторюсь, чудове загалом. І хоч я не критик і не гуманітар, але просто це відчуваю.

Щасти з твором~