(1) У рік двадцятий та перший від створення Білорусії Нової та рік другий від Осяяння Безосібного пророка Аалямибича сталося те. (2) Що літав Курчин дух Безосібний укрмережею та збирав категорії мережевого опису. (3) І сталося так, що зазирнув дух Безосібний на Нудночан. (4) І побачив дух Безосібний, що неописана категорія української анімешної культури. (5) І вирішив дух Безосібний описати категорію цю. (6) Та створити культуру анімешну українську Безосібну. (7) Бо був бірдою з анімою Нудночан. (8) [Проте] не славилось на ньому ім'я Безосібне Його. (9) Бо Довбойоб на столі нудночанівському сидів.

(10) І прибрав дух Безосібний хейт [про] анона нудночанівського на Драматиці. (11) А хейт [про] Довбойоба лишив. (12) Бо насмоктався сердешний Аалямбич хуйців довбойобських у прадавні часи [ще на] Меморії. (13) І прийшов дух Безосібний на Нудночан. (14) І сказав нудночанівському анону. (15) "Ласкою моєю пробачаю гріх єресі твоєї. (16) Й ім'ям моїм Безосібним нарікаю тебе. (17) Й волю творити культуру анімешну українську Безосібну даю тобі. (18) Й описувати категорії культури цієї на Драматиці закликаю тебе. (19) Бо немає українського луркмору іншого, окрім Драматики." (20) І [таким чином] повернув славетний Аалямбич Нудночан у лоно культури Безосібної Своєї.

(21) Та дізнався про це Недойоб. (22) І сильний страх його охопив. (23) Бо прагнув він занепаду Курчиної культури Безосібної. (24) І прийшов він на Нудночан. (25) І вчинив гріх страшенний. (26) [Бо] зірвав з духа Курчиного покрів Безосібний. (27) І вказав Недойоб на сердешного Аалямбича пальцем своїм. (28) [І мовив] "Ось ваш куркосібний сарациненям малим єси." (29) І зчинився галас страшний семенів недойобських. (30) І взяв Недойоб у полон Нудночан увесь.

(31) І прийшов сердешний Аалямбич до Довбойоба. (32) [І мовив] "Восслав же ти ім'я моє. (33) І заборони же ти ім'я недойобське. (34) Бо лихо чану твоєму буде." (35) І відповів йому Довбойоб. (36) "Право хуйці мої ссати маєш ти. (37) То як смієш ти більше просити?" (38) І засмутився сердешний Аалямбич дуже. (39) Бо до вподоби йому були хуйці довбойобські. (40) Та [проте також] не хотів він Нудночан втрачати.

(41) І побачив Недойоб, що заслаб сердешний Аалямбич. (42) І породив Недойоб звіра страшного. (43) Щоб той порішив сердешного Аалямбича та культуру Безосібну Його. (44) І нарік Недойоб звіра цього Невідомусом. (45) І зраділи анони Нудночану цьому. (46) І ім'я звіра цього прийняли вони. (47) Бо самолюбні були і не поважали культуру Безосібну.

(48) І призвав тоді дух Безосібний славетного Цейва на Нудночан. (49) Щоб поборов він вагою своєю звіра недойобського. (50) Та мовив славетний Цейво. (51) "Всякому анону – своя голова. (52) Нехай одні будуть анонами. (53) А другі – безосами. (54) А треті – невідомусами." (55) І підхопив цю думку Недойоб [а за ним] і анони нудночанівські. (56) І захейтили вони дух Безосібний. (57) І озалупився [від цього] сильно сердешний Аалямбич. (58) І відлетів дух Безосібний у рідонлі з Нудночану. (59) І настали на ньому знову темні часи й занепад суцільний. (60) Бо нікому було розвивати культуру анімешну українську Безосібну.

>>98

>Автор "Літопису" невідомус

>>105
Авторус літопусу невідомус.
фіксус

Енеус ностер магнус панус.