От все-таки що мені подобається в латиниці, так це запис ji, який значно кращий за наші дзі/джі, бо в ньому приголосний звук складу записується однією літерою. Цим підкреслюється, що приголосний - один звук, в якому одночасно (а не по черзі) поєднуються "д", "ж" і "з".
А от з іншого боку, запис za - занадто спрощений, тут взагалі відсутній будь-який натяк на "д".