Блін ... Швидкість завантаження цього аніме залишає бажати кращого. Та ну і хай. Тоді я буду потроху описувати переглянуте.
Завжди знав, що японці - хворі на голову люди, в хорошому сенсі цього слова =) Ніяка європейська голова до такого сюжету не додумається. Ну, почнемо.
ПОПЕРЕДЖУЮ - ЦІЛКОВИТЕ СПОЙЛЕРСТВО!
ЯКЩО ВИ НЕ БАЧИЛИ, ТО КРАЩЕ НЕ ЧИТАЙТЕ!!!
мені набридло, що усі аніме (крім найвідоміших) бачила лише одна людина.
давайте домовимося і скачаємо одне й те саме аніме.
я не знаю яке подивитися, але наприклад запропоную Whisper of the Heart. не знаю чому, просто сподобалася назва
Репост з /a/ Тиречу, а туди це прийшло, видно, з Форчану. Писано англійською, но для людей, розуміючих основи відповідної термінології, може доставити. Архіва тута:
http://rghost.ru/3000281
Такого кохання, як було, вже більше ніколи не буде.
Ці щасливі жахливі дні, коли ти знаєш, що треба хоч трохи поспати, але не кладеш слухавки до останнього, наче це останній раз.
Коли ти біжиш через вулиці та етажі наче навіжений, і тобі начхати на всіх і на все, бо ти хочеш скоріше її побачити.
Коли усе, що ти намагаєшся намалювати, само собою перетворюється на щось з любовною тематикою.
Коли ти пишеш вірші, але ніхто ніколи їх не прочитає, бо вони лише для неї… та й вона їх не прочитає, бо заслуговує значно кращих, ніж тих, що ти написав.
Коли усі гроші, хвилини та мегабайти уходять на одне, а уроки пропускаються з однієї причини — бо в неї зараз уроків немає.
Ні, таке кохання більше ніколи не повториться.
Усе, що ми маємо зараз - просто непристойність.
Твою ж мати, я так більше не можу, це неможливо. Я вже починаю з’їжджати з глузду, усі друзі зайняті, чани не допомагають, родичі поїхали. Весь день дивне відчуття в голові, ніби вся ліва половина цієї самої голови вирує і деформується. Я тиждень не можу нормально спати через те що під вечір мене починають мучити випадкові уривки думок, від яких я не можу позбутися довше ніж секунд на 20, а вночі це взагалі перетікає в справжнє марення, коли я ледве можу розпізнати реальність і не знаю що. Я навіть забуваю про те, що хотів заснути, все стає абсолютно іншим, ще й це почуття в голові, і посилене серцебиття, деколи відчуття що мало кисню і дихати нема чим, то в жар кидає, то в холод.
Я розумію що мені серйозно розірвало нервову систему, але я не знаю що з цим робити зараз. Якщо так і буде продовжуватися, то я однієї ночі уебу себе головою об стіну, намагаючись вибудувати думки і відчуття в щось зрозуміле, тому що вже доходить до того, що мені стає важко переконати себе в тому, що я лежу в ліжку і намагаюся заснути, а не де-то незрозуміло де роблю незрозуміло що.
І ще в очах яскраво занадто. Вибачте, просто нікого немає. Поки були, було краще. Принаймні спав.